ЗАХИСТ ПРАВ ПОТЕРПІЛОГО – АЛГОРИТМ ДІЙ

Одним із завдань кримінального провадження є захист прав та інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень.

Нажаль, за останній час систематичне реформування правоохоронних органів призводить до відтоку фахівців з цієї галузі, внаслідок чого потерпілі від злочинів дедалі частіше залучають для захисту своїх інтересів адвокатів, оскільки власними силами поновити порушені права практично є неможливим.

З урахуванням напрацьованої практики сформувався певний загальний алгоритм дій адвоката спрямований на захист потерпілого, який в залежності від кожного окремого випадку підлягає коригуванню з урахуванням його особливостей.

По-перше, відновлення порушених прав потерпілого розпочинається із внесення відповідного повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі — ЄРДР), про що потерпілий має подати заяву про вчинення злочину до правоохоронного органу.

Однак, саме на цьому етапі правоохоронці найчастіше зловживають своїми правами та не виконують імперативні вимоги ст. 214 КПК України по внесенню відомостей до ЄРДР. Це свідчить про свідому бездіяльність правоохоронців, яка має бути предметом оскарження у слідчого судді із вимогою зобов’язати виконати вимоги закону.

По-друге, необхідно набути статус потерпілого у кримінальному провадженні, адже від наявності останнього залежить отримання ряду важливих процесуальних прав (подавати докази, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами провадження тощо), які дозволяють приймати активну участь у провадженні.

Проте, непоодинокими є випадки відмови у набутті особою статусу потерпілого, у зв’язку з чим необхідно оскаржувати відповідне незаконне рішення прокурора або слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

По-третє, після внесення відомостей до ЄРДР та набуття статусу потерпілого, не варто розраховувати на швидке, повне та неупереджене розслідування.

На вказаному етапі необхідно ініціювати перед слідчим/прокурором проведення ряду слідчих та процесуальних дій направлених на збирання доказів шляхом подання відповідних клопотань.

Наприклад, ініціювати проведення допиту у якості свідків осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину; витребувати від фізичних/юридичних осіб копії документів, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок, а за необхідності здійснити тимчасовий доступ або провести обшук; призначити експертизу; звернутись із запитом про міжнародну допомогу тощо.

Варто звернути увагу, що представнику потерпілого доцільно приймати участь у проведенні слідчих дій, адже це дозволить безпосередньо ставити запитання, подавати зауваження, заперечення, знайомитись зі змістом протоколу. Вказане попереджає вчиненню з боку слідчого протиправних дій та сприяє всебічному дослідженню обставин.

У разі ж відмови у задоволенні клопотання, незаконна постанова має бути оскаржена до слідчого судді із вимогою зобов’язати провести зазначені у клопотанні слідчі дії.

По-четверте, у разі коли налагодити конструктивний діалог зі слідчим не вдається, а навпаки спостерігається «саботаж» з його сторони, то у такому випадку представнику потерпілого необхідно самостійно активно збирати та подавати докази органу досудового розслідування.

Така позиція представника потерпілого у процесі збирання доказів може реалізуватися шляхом подання відповідних адвокатських запитів на отримання інформації та копій документів, здійснення опитування осіб за їх згодою,  здійснення тимчасового доступу до речей і документів за рішенням слідчого судді/суду (як правило, до охоронюваної законом таємниці), проведення експертного дослідження тощо.

По-п’яте, з метою поновлення порушених прав потерпілого, де злочин з матеріальним складом (наприклад, злочини проти власності), існує необхідність застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження. Його завданням є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження такого майна.

Якщо слідчий або прокурор не звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді, доцільно самостійно ініціювати це питання шляхом подання відповідного клопотання.

Проте, у разі набуття потерпілим процесуального статусу цивільного позивача, не слід чекати на активні дії з боку слідчого чи прокурора, потерпілий чи його представник може самостійно звернутись до слідчого судді із вмотивованим клопотанням про арешт майна з долученням обґрунтованих доказів, які визначають розмір цивільного позову.

Підсумовуючи наведене, необхідно вказати, що наведений алгоритм дій потерпілого не є вичерпним, а доцільність застосування кожного етапу залежить від конкретної ситуації та характеру кримінального провадження. У свою чергу, ефективне відновлення потерпілим порушених прав можливе лише шляхом залучення професійного адвоката, що у процесуальний спосіб буде триматиме на «пульсі» досудове розслідування та сприятиме слідчому чи прокурору на кожному етапі кримінального провадження.

Віталій Німак, адвокат АО ALERTES

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.