ПОКАЗАННЯ ЯК ДОКАЗ В СУДІ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ

Показання – один із найважливіших та найпоширеніших джерел доказів у кримінальних провадженнях, які можуть відігравати дуже важливу роль під час прийняття рішень судом.

Показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту щодо відомих їм обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суб’єктом надання показань може бути: підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, експерт.

Варто звернути увагу, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто під час досудового розслідування в судовому засіданні. 

Допит особи під час досудового розслідування в судовому засіданні (в порядку ст. 225 КПК України).

Свідок, потерпілий, особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого можуть бути допитані під час досудового розслідування у судовому засіданні.

Необхідно розуміти, такий допит особи є крайньою необхідністю та проводиться у виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показання під час досудового розслідування, що через існування небезпеки для життя і здоров’я особи, її тяжкої хвороби та інших обставин, можуть унеможливити її допит в суді або можуть вплинути на повноту чи достовірність показань.

У разі виникнення такої необхідності, сторони кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження можуть звернутися до слідчого судді з клопотанням щодо допиту такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.

Також, існує можливість проведення виїзного судового засідання під час досудового розслідування у зв’язку з допитом тяжко хворої особи.

Разом з тим,  суд під час судового розгляду має повноваження, щодо «повторного» допиту особи яка допитувалась в пор. ст. 225 КПК України, у випадках якщо є певні неточності або отримання показань щодо обставин, які не були з’ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування, а також якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту.

Допит особи в умовах особливого режиму досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану* (в порядку ст. 615 КПК України).

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.

Чинним законодавством встановлені різні умови для визнання показань доказами, отриманих в умовах воєнного стану, для різних осіб, що допитуються.

Можуть бути використанні в суді, як докази показання, отриманні під час допиту свідка, потерпілого у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Щодо допиту підозрюваного, умови використання показань як докази у суду майже аналогічні з показаннями потерпілого, свідка, але існує додаткова умова – участь захисника у допиті.

*Примітка. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду застосовується під час воєнного стану та наявності обставин, що унеможливлюють здійснення досудового розслідування, судового розгляду за загальними нормами чинного законодавства, наприклад: відсутня технічна можливість доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, відсутня об’єктивна можливість подальшого проведення, закінчення досудового розслідування та звернення до суду та інші.

Показання з чужих слів (ст. 97 КПК України).

Показання з чужих слів – висловлювання, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

У виняткових випадках суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів. Такими випадками можуть бути: смерть особи, яку необхідно допитати; особа відмовляється давати показання в судовому засіданні; перебуває за кордоном та відмовляється давати показання; не прибуває на виклик до суду, а місцезнаходження не встановлено.

Також, визнання судом показання з чужих слів допустимим доказом у деяких випадках має додаткові підстави:

– якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана;

– показання повинні підтверджуватись іншими доказами, які визнані допустимими (окрім інших показань з чужих слів);

Не можуть бути визнані допустимим доказом такі показання якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих їм під час здійснення ними кримінального провадження.

Отже, показання, як доказ залишаються невід’ємною частиною кримінального процесу. Вони надають суду цінну інформацію про події, що сталися, та можуть суттєво вплинути на винесення справедливого рішення у справі. Однак, через суб’єктивний характер показань, їх слід оцінювати критично, з урахуванням усіх обставин справи та інших доказів.

Водночас варто враховувати, що надання неправдивих показань може тягнути за собою кримінальну відповідальність — детальніше про це читайте у нашій статті.