ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ПІДСЛІДНОСТІ — НАСЛІДКИ

Широкі дискреційні повноваження прокурора щодо визначення підслідності у кримінальному провадженні зумовлюють непередбачуваність кримінального процесу та порушення принципу верховенства права.

При цьому, на практиці трапляються непоодинокі випадки, коли зміна прокурором підслідності у кримінальному провадженні є взагалі безпідставною та невмотивованою.

Дуже часто сторона захисту зіштовхується з ситуацією, коли досудове розслідування здійснюється органом розслідування, до підслідності якого не належить розслідування даної категорії кримінальних проваджень, у зв’язку з тим, що сторона обвинувачення часто не зважає на правові підстави та взагалі законність зміни органу розслідування на певному його етапі.

З урахуванням викладеного, важливо розібратись наскільки суттєво зазначені порушення правил підслідності можуть вплинути на результати всього кримінального провадження і як можливо цим правильно користуватись в практичному аспекті стороні захисту.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає, що досудове розслідування здійснюється за правилами предметної (ст. 216 КПК України), територіальної (ст. 218 КПК України) та інстанційної підслідності (ч. 5 ст. 36 КПК України).

Так, статтею 216 КПК України визначено 5 органів досудового розслідування та передбачено перелік статей Особливої частини Кримінального кодексу України або інших ознак, які розмежовують їх компетенцію з розслідування того чи іншого кримінального правопорушення.

Стаття 218 КПК України визначає територіальний принцип здійснення досудового розслідування, відповідно до якого досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Частина 5 статті 36 КПК України передбачає можливість керівників Офісу Генерального прокурора чи обласної прокуратури своєю вмотивованою постановою доручати здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.          Найбільше зловживань та порушень має місце саме при застосуванні прокурором повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, внаслідок чого досудове розслідування здійснюється органом розслідування, до підслідності якого не належить розслідування даної категорії кримінальних проваджень

Слід зазначити, що законодавець, розподіливши кримінальні правопорушення в межах підслідності різних органів досудового розслідування, виходив із презумпції, що саме цей орган здатний здійснити належне досудове розслідування кримінальних проваджень щодо зазначеного переліку кримінальних правопорушень: у силу характеристик кримінального правопорушення, організаційних можливостей органу, звичаїв, потреб у спеціалізації тощо.

Натомість на практиці звичайним явищем є визначення керівниками Офісу Генерального прокурора чи обласної прокуратури підслідності кримінального правопорушення за іншим органом розслідування, ніж це передбачено ст. 216 КПК України.

При цьому, у відповідних постановах прокурори як на підставу до фактичної зміни підслідності зазначають «у зв’язку з неефективністю досудового розслідування», не розкриваючи в чому ж саме полягає така неефективність, або виносять таку постанову в перший же день після внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Водночас, наявна вже судова практика свідчить, що для констатації неефективності досудового розслідування необхідна оцінка досудового розслідування для того, щоб прийняти рішення про доручення здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідній постанові прокурора, адже зміна передбаченої законом підслідності має розглядатися як екстраординарна процедура порівняно із загальним порядком визначення підслідності, за яким вирішення цього питання є предметом законодавчого регулювання, а не предметом прокурорської дискреції.

Таким чином, відповідна постанова уповноваженого прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення, змістовно розкривати у чому ж саме полягає неефективність досудового розслідування за результатом аналізу матеріалів досудового розслідування.

Які ж наслідки можуть настати та яким чином стороні захисту використовувати зазначені порушення в ході побудови та реалізації стратегії захисту у кримінальному провадженні?

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень (п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України).

Вищезазначені порушення при безпідставній та невмотивованій зміні прокурором підслідності без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування по суті є порушенням належної правової процедури реалізації повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, та відповідно, як наслідок, порушенням вимог ст. 216 КПК України.

Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, ст. 87 ч. 3 п. 2 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

За наявності зазначених порушень сторона захисту має займати принципову позицію та у процесуальний спосіб звертати увагу сторони обвинувачення чи суду (подача відповідних скарг та клопотань під час досудового розслідування, підготовчого судового засідання та судового розгляду) на порушення правил підслідності, що зумовлює порушення принципів верховенства права та закону.

Тільки за результатами напрацювання системної судової практики з визнання доказів недопустимими внаслідок порушення законодавчо встановлених правил підслідності та порушення належної правової процедури при дорученні досудового розслідування іншому органу, можна викорінити негативну практику невмотивованого визначення уповноваженим прокурором підслідності у кримінальному провадженні на свій розсуд.

Адвокат, партнер АО ALERTES Юрій Кошман

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.