ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Головна/Блог/ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України визначає потерпілого як фізичну особу, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридичну особу, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який, відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Однією з обов’язкових умов для набуття особою процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні є шкода, зокрема: (1) моральна, (2) фізична, або (3) майнова.

І так, розглянемо кожну з цих видів шкоди, яка дозволяє набути статус потерпілого у кримінальному провадженні.

І. МОРАЛЬНА ШКОДА

У законодавстві відсутнє визначення поняття моральної шкоди та має оціночний характер у правозастосуванні правоохоронних органів та суду.

Для однакового застосування норми права постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 визначено поняття через розкриття основних рис моральної шкоди.

Так, суд зазначає, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Прояви моральної шкоди можуть полягати в наступному (ч. 2 ст. 23 ЦК України):

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Між тим, термін «моральна шкода» у кримінальному провадженні застосовуються лише щодо потерпілого – фізичної особи, якій заподіяна ця шкода, оскільки цей вид шкоди безпосередньо пов’язаних з духовним життям особи (її внутрішнім світом), у зв’язку з чим не може застосовуватись до юридичних осіб.

Отже, під моральною шкодою необхідно розуміти, серед іншого, втрати немайнового характеру внаслідок душевного дискомфорту, переживань, страждань, ускладнень особистого життя, що спричинені фізичним болем та стражданнями, які особа зазнала внаслідок протиправних дій, інші негативні наслідки у сфері особистого і суспільного життя, що стались внаслідок кримінального правопорушення або інших незаконних дій чи бездіяльності.

ІІ. ФІЗИЧНА ШКОДА

Під фізичною шкодою необхідно розуміти сукупність змін, які об’єктивно відбулись у стані людини як фізичної істоти (тілесні ушкодження, розлад здоров’я, фізичні страждання).

До складових фізичної шкоди належать: (1) тілесні ушкодження, (2) розлад здоров’я, (3) фізичні страждання.

Тілесні ушкодження – це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Під розладом здоров’я належить розуміти безпосередньо пов’язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об’єктивних даних з урахуванням документів, якими керуються у своїй роботі МСЕК.

Визначення тяжкості заподіяних особі тілесних ушкоджень та тривалість розладу здоров’я здійснюється відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України №6 від 17.01.1995.

Під фізичними стражданнями варто розуміти фізичний біль, який зазнала особа у зв’язку із вчиненим проти неї насильством або заподіянням шкоди здоров’ю.

Відповідно фізична шкода, як і моральна, може бути завдана тільки людині, адже юридична особа не має ознак фізичної сутності таких як життя та здоров’я.

ІІІ. МАЙНОВА ШКОДА

Майнова шкода – це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи (позбавлення заробітку внаслідок втрати працездатності чи його зменшення тощо), а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на лікування, протезування, сторонній догляд, поховання; втрата особами, що перебували на утриманні померлого, його заробітку).

Поняття майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому охоплює: 1) заподіяну кримінальним правопорушенням особі пряму, безпосередню шкоду в її майновому та грошовому виразі; 2) неодержані внаслідок скоєння кримінального правопорушення доходи; 3) оцінені в грошовому вигляді витрати на відновлення здоров’я потерпілого, а в разі його смерті – на поховання й виплати з підтримання матеріального добробуту і виховання непрацездатних членів сім’ї потерпілого та його неповнолітніх дітей; 4) кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

На практиці майнова шкода є найбільш поширеним негативним наслідком вчинення кримінального правопорушення (крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, привласнення, розтрата, знищення або пошкодження майна та інші майнові злочини).

Головною особливістю цього виду шкоди є застосовність як до фізичних, так і юридичних осіб, а також вирізняється з поміж інших видів шкоди (фізичної та моральної) можливістю точного встановлення та вираження у грошовому еквіваленті.

ПРОБЛЕМАТИКА У ПРАВОЗАСТОСУВАННІ

Загалом врегулюване питання визначення та критерії потерпілого у кримінальному провадженні на практиці призводять до непорозуміння у правоохоронних органів у випадку створення загрози заподіяння шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Такі обставини можуть виникати у випадку незакінченого кримінального правопорушення (готування або замах), або у разі вчинення кримінального правопорушення, яке містить формальний або усічений склад кримінального правопорушення, тобто не передбачають обов’язкове настання суспільно-небезпечних наслідків.

Невизнання особи потерпілою у разі відсутності реальної шкоди позбавляє її прав потерпілого, які більш широкі у порівнянні із заявником (свідком), зокрема: подавати докази, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами кримінального провадження, брати участь у слідчих діях, приймати участь у судовому розгляді, підтримувати державне обвинувачення у випадку відмови прокурора, укладати угоду про примирення, тощо.

У свою чергу, аналіз ст. 477 КПК України, що містить перелік кримінальних правопорушень, які можуть розпочатись лише на підставі заяви потерпілого, дозволяє дійти обґрунтованого висновку про наявність серед них складів кримінальних правопорушень, що не передбачають обов’язкове настання шкоди (наприклад, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 163, ч. 1 ст. 168, ч. 1 ст. 182 КК України та ін.).

Як наслідок, судовою практикою (постанова ВП ВС № 439/397/17 від 16.01.2019) вироблено правову позицію, якою усунута прогалина законодавця, та визначено, що у кримінальному праві потерпілим є особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння).

Таким чином, потерпілим у кримінальному провадженні може бути визнана особа і у тому випадку, коли існує безпосередня загроза заподіяння такій особі фізичної, моральної та/або майнової шкоди.

Також рекомендуємо ознайомитись з іншими матеріалами:

Оновлено 12.01.2026