ОБМЕЖЕННЯ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ: у чому різниця?

У ККУ існують два основних види покарання, пов’язані з обмеженням свободи особи: обмеження волі та позбавлення волі. Попри схожість цих термінів, вони мають суттєві відмінності як за своїм змістом, так і за юридичними наслідками для засудженого.

Обмеження волі (ст. 61 ККУ)

Обмеження волі – це вид покарання, яке полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. 

Основна характеристика:

1. Місце виконання: засуджені відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.
2. Тривалість: мінімальний строк обмеження волі становить 1 рік, максимальний – 5 років. Строк визначається судом залежно від тяжкості злочину та обставин його вчинення. 
3. Категорії злочинів: покарання у виді обмеження волі застосовується стосовно осіб, засуджених за кримінальні проступки та нетяжкі злочини.
4. Свобода пересування: у виправних центрах визначається межа установи виконання покарань, самовільне залишення якої засудженим заборонено, тобто засуджені не мають права залишати територію центру без дозволу адміністрації.
5. Можливість працевлаштування: засуджені залучаються до оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
6. Особливості застосування: обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Позбавлення волі (ст. 63 ККУ)

Позбавлення волі – це більш суворий вид покарання, який полягає в повній ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Основна характеристика:

1. Місце виконання: засуджені відбувають покарання у виправних колоніях відповідного рівня безпеки (мінімального, середнього  або максимального).
2. Тривалість: позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років. Строк визначається судом залежно від тяжкості злочину та обставин його вчинення.
3. Категорії злочинів: покарання у виді позбавлення волі застосовується за нетяжкі, тяжкі та тяжкі злочини.
4. Свобода пересування: засуджені не мають вільного доступу до зовнішнього світу, їх пересування та контакти суворо контролюються.

Основні відмінності між обмеженням і позбавленням волі

1. Місце відбування:

Обмеження волі – кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри);

Позбавлення волі – кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії мінімального, середнього  або максимального рівня безпеки).

• Ступінь ізоляції:

Обмеження волі – часткова ізоляція із обмеженням пересування;

Позбавлення волі – повна ізоляція у виправній колонії.

• Тривалість:

Обмеження волі –  від 1 до 5 років;

Позбавлення волі – від 1 до 15 років.

• Категорії злочинів:

Обмеження волі –  кримінальні проступки та нетяжкі злочини;

Позбавлення волі – нетяжкі, тяжкі та тяжкі злочини.

Також важливо зазначити про такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, яке регулюється ст. 64 ККУ. 

Довічне позбавлення волі – найсуворіший вид кримінального покарання в Україні. Воно застосовується виключно до осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини. Особи, засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у спеціальних виправних колоніях максимального рівня безпеки. Умови їх утримання передбачають обмеження у пересуванні, постійний контроль адміністрації та окреме утримання від інших засуджених.

Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.

Таким чином, обмеження та позбавлення волі мають суттєві відмінності між собою. Обмеження волі є більш м’якою формою покарання та передбачає збереження певних соціальних зв’язків, тоді як позбавлення волі передбачає повну ізоляцію та значні обмеження прав і свобод особи. Кожен із них має своє призначення і застосовується залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин конкретної справи та особливостей особи засудженого.