УГОДИ ПРО ВИЗНАННЯ ВИНУВАТОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Угода про визнання винуватості – це домовленість між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, в якій останній добровільно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в обмін на заздалегідь узгоджене покарання. Така угода дозволяє підозрюваному чи обвинуваченому отримати передбачуване і, можливо, пом’якшене покарання, а державі – заощадити ресурси, які витрачаються на повний судовий розгляд.Порядок кримінального провадження на підставі угод регулюється КПК України, зокрема статтями 468-476.

Важливо зазначити, що 31 жовтня 2024 року Президент України підписав Закон № 12039 щодо вдосконалення регулювання угод про визнання винуватості у провадженнях щодо корупційних правопорушень, яким КПК України внесено зміни та запроваджено можливість укладати угоди про визнання винуватості у  кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, однак з певними умовами, тому угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо:

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім корупційних кримінальних правопорушень);

2) корупційних кримінальних правопорушень:

• за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення;
• якщо інформація щодо вчинення такою особою кримінального правопорушення буде підтверджена доказами;
• за умови повного або часткового відшкодування завданого збитку або заподіяної шкоди.

3) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів:

• за відсутності співучасті у кримінальних правопорушеннях, що підтверджується матеріалами кримінального провадження
• за умови повного відшкодування завданого збитку або заподіяної шкоди.

4) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою (за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами).

Процедуру кримінального провадження на підставі угод про визнання винуватості умовно можна розділити на декілька етапів, кожен з яких спрямований на забезпечення законності, справедливості та добровільності угоди.

І. ІНІЦІЮВАННЯ УГОДИ

Право ініціювати угоду має як прокурор, так і підозрюваний чи обвинувачений. На це є визначений час – від моменту оголошення про підозру – до того, як судді вийдуть до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Прокурор при укладенні угоди має враховувати наступні обставини:

1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;

2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);

3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;

4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

ІІ. СКЛАДАННЯ ТА ПІДПИСАННЯ УГОДИ

Після досягнення згоди угода оформлюється письмово. Зміст угоди повинен відповідати вимогам ст. 472 КПК. В угоді про визнання винуватості зазначаються:

• сторони; 
• формулювання підозри чи обвинувачення; 
• правова кваліфікація;
• істотні для відповідного кримінального провадження обставини; 
• беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;
• обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою;
• умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення;
• узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням;
• умови застосування спеціальної конфіскації;
• наслідки укладення та затвердження угоди;
• наслідки невиконання угоди;
• дата її укладення.

Угода підписується обома сторонами та подається до суду.

ІІІ. НАПРАВЛЕННЯ УГОДИ ДО СУДУ ТА ЇЇ РОЗГЛЯД

Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд проводиться судом під час підготовчого судового засідання. 

Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Суд під час розгляду угоди зобов’язаний перевірити законність угоди, переконатись, що обвинувачений усвідомлює наслідки її укладання та що його рішення укласти угоду є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. 

ІV. ЗАТВЕРДЖЕННЯ УГОДИ СУДОМ ТА ВИНЕСЕННЯ ВИРОКУ

Якщо суд переконається, що угода є законною, добровільною та обґрунтованою, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

 Однак суд також може відмовити в затвердженні угоди, якщо: 

1) умови угоди суперечать вимогам КПК України та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;

6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У разі відмови суду в затвердженні угоди, судове провадження продовжується в загальному порядку.

Отже, провадження на підставі угоди про визнання винуватості є ефективним інструментом для швидкого та результативного розгляду кримінальних справ, що має очевидні переваги як для обвинувачених, так і для держави. Воно дозволяє сторонам уникнути тривалого судового розгляду, що економить час суду та органів досудового розслідування, ухвалення вироку, який задовольняє обидві сторони, а також надає обвинуваченому шанс на пом’якшення покарання.

Однак, не дивлячись на те, що інститут угод функціонує вже досить тривалий час, актуальним та необхідним є питання усунення законодавчих прогалин і аналіз помилок, яких допускаються сторони під час ініціювання та укладення угод, оскільки недосконалість законодавчо визначеної процедури укладення угод та порушення процедури сторонами та іншими учасниками кримінального провадження часто призводить до негативних наслідків і слугує своєрідною «перепоною» щодо законного, належного втілення цього інституту у практичну сферу.