Неявка прокурора до суду: проблема, про яку варто говорити

Після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду кримінальне провадження переходить у вирішальну стадію. Саме під час судового розгляду сторона обвинувачення отримує можливість представити свої докази, довести винуватість особи та переконати суд в обґрунтованості висунутого обвинувачення.

На практиці, однак, не всі прокурори демонструють готовність до такого змагання.

Останнім часом у своїй адвокатській діяльності ми дедалі частіше стикаємося із ситуаціями, коли після передачі справи до суду прокурор фактично починає уникати участі в судовому розгляді. Йдеться не про поодинокі випадки, пов’язані з об’єктивними обставинами, а про систематичні неявки до суду під різними приводами: зайнятість в іншому процесі, службові обставини, відрядження, лікарняні або інші причини.

Особливе занепокоєння викликає те, що така поведінка нерідко спостерігається у справах, де сторона обвинувачення стикається з очевидними труднощами під час доведення своєї позиції або ризиком отримання виправдувального вироку.

Проблема полягає не лише у самому факті неявки прокурора. Судові засідання, як правило, призначаються заздалегідь та погоджуються з усіма учасниками процесу. Суд резервує дату та час, прибувають обвинувачені, захисники, потерпілі, свідки. Проте в день розгляду з’ясовується, що прокурор не може взяти участь у засіданні, а справа вкотре відкладається на декілька тижнів або навіть місяців.

У результаті кримінальне провадження роками залишається без руху, а судовий розгляд перетворюється на нескінченну серію відкладених засідань замість перевірки доказів та ухвалення рішення по суті.

До чого призводить систематична неявка прокурора в суд

Чергове відкладення судового засідання через неприбуття прокурора може виглядати незначною процесуальною подією. Однак коли такі випадки повторюються систематично, наслідки відчувають усі учасники кримінального провадження та судова система загалом.

Насамперед страждає обвинувачений. Поки судовий розгляд фактично не рухається, особа продовжує перебувати у статусі обвинуваченого, нерідко — під дією запобіжного заходу або інших процесуальних обмежень. Людина роками очікує на рішення суду, яке має поставити крапку у кримінальному переслідуванні, однак натомість залишається в стані правової невизначеності.

Не менш негативними є наслідки для судової системи. Суди працюють в умовах значного навантаження та кадрового дефіциту. Кожне призначене судове засідання потребує часу суду, працівників апарату, учасників провадження. Коли розгляд відкладається через неявку прокурора, цей ресурс фактично витрачається безрезультатно, а інші справи змушені чекати своєї черги.

Зрештою від цього страждає і держава. Проведення досудового розслідування потребує значних людських та фінансових ресурсів. Проте всі ці витрати втрачають сенс, якщо після направлення обвинувального акта до суду провадження роками не наближається до завершення.

Особливий дисонанс викликає те, що повідомлення про вручення підозри або направлення обвинувального акта до суду нерідко стають предметом публічних звітів правоохоронних органів. Водночас інформація про результати судового розгляду значно рідше потрапляє до публічного простору. У підсумку складається враження, що передача справи до суду сприймається як завершений результат роботи, тоді як отримання остаточного судового рішення відходить на другий план.

Кримінальне провадження має завершуватися вироком або іншим процесуальним рішенням суду. Саме для цього існує стадія судового розгляду. Коли ж судові засідання систематично зриваються через неявку сторони обвинувачення, право на розгляд справи упродовж розумного строку перетворюється на декларацію, а не на реальну гарантію.

Що може робити сторона захисту

Систематична неявка прокурора до суду не повинна залишатися поза увагою сторони захисту. Пасивне очікування чергового судового засідання зазвичай лише сприяє подальшому затягуванню розгляду справи.

Передусім захиснику доцільно звертати увагу суду на повторюваність випадків неприбуття прокурора та наполягати на з’ясуванні причин його відсутності. Сам факт повідомлення про зайнятість, відрядження чи інші обставини не повинен автоматично звільняти сторону обвинувачення від обов’язку забезпечити свою участь у судовому розгляді, особливо якщо дата засідання була погоджена заздалегідь.

Крім того, доцільно ініціювати перед судом питання щодо перевірки поважності причин неявки прокурора та вжиття заходів реагування в межах компетенції суду.

Практика також свідчить про ефективність письмових звернень до керівництва відповідного органу прокуратури. У таких зверненнях варто інформувати про систематичне неприбуття прокурора до суду, просити забезпечити його участь у розгляді справи та надати оцінку поважності причин неявки. За наявності підстав може бути порушене питання про проведення службової перевірки та вжиття заходів дисциплінарного реагування.

Важливо також належним чином фіксувати кожен випадок відкладення судового засідання через неявку сторони обвинувачення. Надалі такі обставини можуть мати значення під час оцінки дотримання вимог щодо розумних строків кримінального провадження та поведінки учасників процесу.

Змагальність кримінального процесу передбачає не лише права сторін, а й відповідальне ставлення до виконання своїх процесуальних обов’язків. Якщо сторона захисту зобов’язана забезпечувати свою участь у судовому розгляді, аналогічний стандарт процесуальної дисципліни має застосовуватися і до сторони обвинувачення.