Аналітичний продукт БЕБ: питання допустимості як доказу

Реформування системи органів досудового розслідування у сфері економіки та створення Бюро економічної безпеки України (БЕБ) запровадило в практику кримінального судочинства специфічний інструмент – аналітичний продукт. 

Попри те, що аналітична діяльність є одним із ключових напрямків роботи Бюро економічної безпеки України, процесуальний статус аналітичного продукту як джерела доказів залишається однією з найбільш дискусійних проблем сучасного кримінального процесу.

У даній статті ми проаналізуємо правову допустимість аналітичного продукту БЕБ через призму кримінально-процесуального законодавства та розглянемо ключові аргументи, що дозволяють визнавати такі документи недопустимими у кримінальному провадженні.

Сутність, види та призначення аналітичного продукту

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та Положення про аналітичні продукти Бюро економічної безпеки України, затвердженого Наказом БЕБ України 26 травня 2023 року №170 (надалі Положення) аналітичний продукт – це результат аналітичного дослідження, складений у письмовій формі, з використанням інформації, що міститься в інформаційних системах Бюро економічної безпеки України та інших джерелах, у тому числі інформації, що міститься в заявах або повідомленнях про вчинення кримінального правопорушення.

         Розрізняють два види аналітичних продуктів:

1. Висновок аналітика – містить відомості щодо ризику вчинення кримінального правопорушення конкретним суб’єктом (суб’єктами) у сфері економіки;
2. Аналітична довідка – містить інформацію про ризик у певних операціях, процесах, явищах, зокрема в окремих галузях (сферах) економіки та/або на окремих територіях держави, або відомості про кримінальні правопорушення, які готуються.

         Важливо, що Положення прямо визначає мету проведення аналітичних досліджень – це визначення ризиків у межах дослідження системних негативних тенденцій/явищ у сфері економіки. 

Тобто першочергове призначення цих документів – внутрішній аналіз, запобігання та виявлення напрямків, які потребують уваги детективів. Складання висновку чи довідки спрямоване на фіксацію виявлених ризиків, а не на встановлення факту вчинення кримінального правопорушення чи визначення розміру завданих збитків.

         Головна практична проблематика полягає в тому, що замість використання результатів дослідження для внутрішнього застосування, сторона обвинувачення нерідко використовує їх як докази у кримінальному провадженні.

На практиці аналітичні продукти БЕБ використовуються з абсолютно протилежною метою:

1. заміна судово-економічним експертизам – аналітики БЕБ встановлюють розмір збитків, підміняючи цим процесуальний інститут експертизи;
2. основа для проведення експертизи – результати аналітичного дослідження як первинне джерело, на яке посилається експерт, що спотворює об’єктивність експертного дослідження;
3. інструмент тиску на бізнес – наявність візуальних маніпуляцій — схем зв’язків, які додаються до аналітичних продуктів, створює у слідчих суддів ілюзію масштабності злочину, що може стати чи не єдиною підставою для отримання ухвал на обшуки, арешт майна, тимчасового доступу до речей та документів;
4. використання як самостійного доказу в суді – надається стороною обвинувачення для дослідження в суді, незважаючи на очевидну недопустимість такого дослідження. 

Таким чином, практика використання аналітичних продуктів у кримінальному провадженні нерідко виходить за межі їх призначення, визначеного Положенням.

Процесуальний статус аналітичного продукту

Аналітик – це особа, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, основним завданням якої є здійснення кримінального аналізу з метою виконання завдань Бюро економічної безпеки України.

Тобто, аналітик в рамках кримінально-процесуального законодавства є спеціалістом, а не експертом.

Перелік процесуальних джерел доказів є вичерпним, встановлений
ч. 2 ст. 84 КПК України та висновок спеціаліста до даного переліку не належить.

Стороною обвинувачення досить часто долучаються аналітичні продукти БЕБ під виглядом документів з посиланням на п. 5 ч. 2 ст. 99 КПК України, проте такі дії суперечать нормам кримінально-процесуального законодавства з огляду на наступне.

Так, дійсно ст. 99 КПК України до документів можуть належати довідки, висновки та інші документи спеціалістів. 

Проте, відповідно до ст. 71 КПК України спеціаліст має право надавати висновки/довідки лише в 3 випадках:

• під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених ч. 3 ст. 214 Кодексу, тобто залучення спеціаліста до внесення відомостей до ЄРДР;
• для здійснення зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису;
• щодо ідентифікації особи, зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, слідів вибуху або пострілу, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, сильнодіючих лікарських засобів.

Додатково слід вказати на процесуальний порядок залучення спеціаліста. Кримінально-процесуальний закон передбачає участь спеціаліста під час проведення конкретних слідчих (розшукових) дій, що фіксується у відповідному протоколі із застереженням про права та обов’язки (ст. 71, ст. 104 КПК України).

Положенням щодо аналітичних продуктів передбачено проведення дослідження за власною ініціативою, що додатково унеможливлює використання таких висновків в суді як доказ.Отже, аналітичний продукт БЕБ, як висновок спеціаліста не може бути документом в розумінні ст. 99 КПК України та не може розглядатися як допустимий доказ у кримінальному провадженні щодо злочинів.

Судова практика щодо визнання недопустимим доказом аналітичного продукту

Не зважаючи на визначення поняття аналітичного продукту ще у Законі про БЕБ, Положення прийняте лише у 2023 році, тому фактично використання результатів аналітичного дослідження розпочалось лише 3 роки тому.

Наразі Верховний Суд ще не сформував окремої правової позиції саме щодо процесуального статусу аналітичного продукту БЕБ.

Проте, судом касаційної інстанції сформована однозначна практика щодо недопустимості висновку спеціаліста.

Так, неодноразово Верховний Суд у власних рішеннях, а саме у постановах від 25.04.2025 у справі №405/5813/16, від 07.11.2024 у справі №344/8350/22, від 29.05.2023 у справі №583/877/21 підкреслює – висновок спеціаліста у розумінні ст. 298-1 КПК України не є доказом у кримінальному провадженні щодо злочинів, а тому не може підтверджувати чи спростовувати передбачені ч. 1 ст. 91 КПК обставини, які підлягають доказуванню. Системний аналіз статей 71, 84 та 298-1 КПК вказує на те, що сфера застосування висновків спеціаліста як самостійного доказу обмежена виключно дізнанням (проступками).

Окрім цього, показовим рішенням Верховного Суду щодо визнання недопустимим доказом висновку аналітичного дослідження є постанова від 24.06.2025 у справі №172/1310/23. Колегія суддів дійшла висновку, що результат аналітичного дослідження інспектора ДПС України та результати експертиз проведених на основі висновку спеціаліста є недопустимими доказами.

Наразі, рішення суддів першої інстанції також сформували практику – аналітичний продукт БЕБ та похідні від нього докази (висновки експерта) = недопустимі докази.

         Окрім проблематики використання результатів аналітичного дослідження аналітика БЕБ постає питання про допустимість результатів проведених судових експертиз на основі аналітичного продукту. 

         У цьому контексті окремої уваги потребує питання допустимості експертних висновків, підготовлених на підставі аналітичного продукту БЕБ. З огляду на доктрину «плодів отруєного дерева», виникають обґрунтовані сумніви щодо допустимості і таких похідних доказів.

Проте виникає риторичне питання: чому взагалі експерти погоджуються проводити дослідження лише на основі суб’єктивних досліджень аналітиків БЕБ, а не першоджерел? 

         Отже, судова практика чітко вказує на недопустимість використання аналітичних продуктів як доказів у кримінальних провадженнях. Аналітичний продукт є лише суб’єктивним упорядкуванням інформації для внутрішнього користування та не може бути основою для проведення експертизи. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що аналітичний продукт БЕБ за своїм правовим змістом є результатом внутрішнього аналітичного дослідження, а не процесуальним джерелом доказів. Відсутність належного процесуального статусу такого документа у кримінальному провадженні щодо злочинів ставить під сумнів можливість його використання як самостійного доказу або як підстави для проведення судових експертиз. Саме тому стороні захисту доцільно приділяти особливу увагу оцінці допустимості таких матеріалів ще на стадії досудового розслідування та наполягати на їх виключенні з доказової бази під час судового розгляду.