Моніторинг способу життя від НАЗК: ризики, процедура, наслідки
Моніторинг способу життя — це один із найпотужніших інструментів Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), який дозволяє виявляти необґрунтовані активи та притягати суб’єктів декларування до відповідальності. Йдеться не лише про втрату майна, а й про реальні адміністративні та кримінальні ризики.
Законодавче регулювання: що передбачає Закон України «Про запобігання корупції»
Механізм моніторингу закріплено у статті 51-4 Закону України «Про запобігання корупції». У ній визначено, що НАЗК здійснює «вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування».
Саме слово «вибірковий» викликає питання. Відбір осіб для перевірки здійснюється керівником відповідного підрозділу НАЗК — без обов’язкових підстав або критеріїв. Це створює простір для суб’єктивних рішень і потенційного зловживання повноваженнями.
Моніторинг може ініціюватися на підставі:
- повідомлень у медіа,
- даних з відкритих джерел,
- звернень громадян або юридичних осіб.
Достовірність інформації перевіряється вже після запуску процедури, коли збір даних фактично розпочато. Суб’єкт перевірки має право надати пояснення протягом 10 днів, а НАЗК зобов’язане повідомити його про результати — протягом 5 днів.
Як проводиться моніторинг: нормативні акти НАЗК
Процедура детально регламентована:
- Порядком здійснення моніторингу способу життя суб’єктів декларування, затвердженим наказом НАЗК №236/23 від 26.10.2023 року;
- а також його оновленою редакцією — наказом №43/25 від 12.02.2025 року.
Згідно з цими актами, моніторинг може включати:
- аналіз соціальних мереж (Instagram, Facebook),
- фото- та відеоматеріали,
- квитки, чеки, витрати на відпочинок,
- дані з банківських систем і держреєстрів,
- інформацію від викривачів, правоохоронців, ЗМІ.
НАЗК також має право користуватись матеріалами кримінальних проваджень — за дозволом слідчого, детектива або прокурора.
У новій редакції Порядку прямо передбачено право НАЗК перевіряти активи, якими суб’єкт декларування володіє опосередковано — тобто, якщо майно формально записано на іншу особу, але є підстави вважати, що декларант має контроль або вплив.
Практика: що саме перевіряють?
Моніторинг способом життя на практиці нагадує фінансовий аудит:
- Аналізуються фото з відпочинку, публікації в соцмережах дружини чи дітей, стилістика побуту.
- Вивчаються витрати на готелі, подорожі, гаманці, автомобілі, прикраси.
- Навіть необережне фото з елітним аксесуаром може стати приводом для перевірки.
Офіційно все починається з доповідної записки, підготовленої службовцем НАЗК. Рішення про початок процедури ухвалює керівник відповідного підрозділу.
Які наслідки загрожують суб’єкту декларування?
1. Адміністративна відповідальність (ст. 172-6 КУпАП)
Якщо виявлено недостовірні відомості в декларації на суму від 100 прожиткових мінімумів (у 2025 році — від 302 800 грн), складається протокол і передається до суду.
2. Кримінальна відповідальність:
- Незаконне збагачення — на суму понад 9 841 000 грн (ст. 368-5 Кримінального кодексу України),
- Недостовірне декларування — на суму понад 1 514 000 грн (ст. 366-2 КК України).
У таких випадках НАЗК затверджує обґрунтований висновок і передає його до НАБУ або САП.
3. Позов про стягнення необґрунтованих активів (ст. 290 ЦПК України)
НАЗК ініціює звернення до прокурора (САП або ОГП), який подає цивільний позов про стягнення необґрунтованого майна в дохід держави. Навіть якщо воно оформлене на третіх осіб.
Висновок: як підготуватись і захистити себе
Моніторинг способу життя — це реальний інструмент впливу, який активізується часто несподівано. У 2024–2025 роках НАЗК значно посилило фокус на цьому напрямі.
Суб’єкт декларування має бути готовий документально пояснити походження кожного активу. Інакше — штраф, кримінальне провадження або втрата майна.
Водночас немає гарантій від помилок, суб’єктивності чи навіть зловживань з боку НАЗК. Саме тому ключовим стає не лише прозорий стиль життя, а й своєчасний юридичний супровід.
Завчасне звернення до адвоката допоможе зменшити ризики.
27.07.2025