ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ: види, мета та підстави застосування
Запобіжні заходи — це процесуальні інструменти у кримінальному провадженні, спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного або обвинуваченого шляхом обмеження його особистих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, існують такі види запобіжних заходів:
1. Особисте зобов’язання (ст. 179 КПК)
Це зобов’язання підозрюваного або обвинуваченого виконувати покладені на нього слідчим суддею або судом обов’язки:
- прибувати до визначеної службової особи;
- не залишати населений пункт без дозволу;
- повідомляти про зміну місця проживання чи роботи;
- утримуватись від спілкування з визначеними особами;
- не відвідувати певні місця;
- пройти курс лікування від залежності;
- влаштуватись на роботу або навчання;
- здати паспорт для виїзду за кордон;
- носити електронний браслет.
Контроль здійснює слідчий або прокурор (залежно від стадії).
2. Особиста порука (ст. 180 КПК)
Особи, що заслуговують на довіру, письмово поручаються за належну поведінку підозрюваного або обвинуваченого. За необхідності вони зобов’язуються доставити його до органу досудового розслідування чи суду.
Кількість поручителів визначає суд. Один поручитель можливий лише у разі його особливої довіри.
3. Застава (ст. 182 КПК)
Суть полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок як гарантії виконання обов’язків. У разі порушення умов заставу можуть звернути в дохід держави.
Розмір застави визначається судом з урахуванням:
- обставин справи;
- майнового стану;
- особистості підозрюваного;
- наявності ризиків (ст. 177 КПК).
Застава повертається після припинення її дії, але може бути використана для стягнення за вироком суду.
4. Домашній арешт (ст. 181 КПК)
Заборона залишати житло цілодобово або в певні години. Може супроводжуватись електронним контролем.
Застосовується лише при підозрі у злочинах, за які передбачене позбавлення волі.
Контроль здійснює поліція за місцем проживання.
5. Тримання під вартою (ст. 183 КПК)
Винятковий запобіжний захід, що обмежує свободу особи. Застосовується, якщо жоден інший запобіжний захід не здатен нейтралізувати ризики (ст. 177 КПК).
Строк дії ухвали про тримання під вартою — до 60 днів з можливістю продовження:
- до 6 місяців — у справах щодо нетяжких злочинів;
- до 12 місяців — щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
Суд може не визначати заставу у випадках, перелічених у ч. 6 ст. 183 КПК (насильство, смерть, повторність, злочини за ст. 255, наркозлочини тощо).
Мета застосування запобіжних заходів (ст. 177 КПК)
- Забезпечення виконання процесуальних обов’язків.
- Запобігання:
- ухиленню від слідства або суду;
- знищенню чи спотворенню доказів;
- незаконному впливу на учасників провадження;
- перешкоджанню правосуддю;
- вчиненню нового злочину.
Підстави застосування запобіжного заходу
- Наявність обрунтованої підозри;
- Наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.