Загальною ознакою будь-якого зловживання владою або службовим становищем є спосіб вчинення злочину — використання наданих повноважень, свого службового становища, що утворює зміст злочинів у сфері службової діяльності. Цей спосіб вчинення злочину за своєю суттю полягає не у простому невиконанні покладеного обов’язку, а у застосуванні наданих повноважень проти покладеного обов’язку, всупереч інтересам служби та становить фактично зраду обов’язку.
Під використанням влади чи службового становища розуміється вчинення дій, що безпосередньо входять до кола службових повноважень службової особи, зумовлені покладеними на неї обов’язками з виконання відповідних функцій, при цьому обов’язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності є встановлення того, що дії винної особи були зумовлені її службовим становищем та перебували у безпосередньому зв’язку з її службовими повноваженнями, що безпосередньо походять від службового становища винного, виконуваних функцій і наданих повноважень.
Зловживання владою або службовим становищем, кримінальна відповідальність за яке передбачена статтею 364 КК України, завжди пов’язане з використанням наданих службовій особі прав та повноважень всупереч інтересам служби, що, за суттю, є виходом за межі (перевищенням меж) наданих їй влади або службових повноважень.
Вчинення службовими особами публічної сфери права (не працівниками правоохоронного органу) дій, що явно перебувають за межами їх компетенції (є компетенцією вищестоящої службової особи чи службової особи іншого відомства; вчинені одноосібно, якщо вони могли бути вчинені лише колегіально; вчинення яких дозволяється тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком здійснення, — за відсутності цих умов; вчиняти які або дозволяти які ніхто не має права, тощо), за відсутності ознак складів злочину, передбачених спеціальними нормами, мають отримати кримінально-правову оцінку за ст. 364 КК України.
Постанова Верховного Суду від 13.12.2021 у справі №766/16775/17
